Нова редакція ст. 240 ККУ з Коментарями.

1. Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, –

карається штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення –

караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду або вчинені повторно, –

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом або спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Коментар до ст. 240 КК України

1. Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

2. Діяння, передбачене ст. 240 КК є порушенням цієї конституційної норми: порушенням правил охорони надр чи видобування корисних копалин (нафти, вугілля, газу, металевих руд тощо) може здійснюватися лише на підставі закону. Юридичним актом, що дає право на видобування корисних копалин, є акт на гірське відведення. В акті визначаються: вид корисної копалини, місце, розміри, терміни та інші умови видобування.

3. Незаконним визнається видобування корисних копалин беї відповідного дозволу.

4. Обтяжуючими відповідальність ознаками злочину є: а) вчинення діяння на території природно-заповідного

фонду; б) вчинення діяння повторно; в) спричинення загибелі людей або захворювання; г) інших тяжких наслідків.

5. Порушення правил охорони надр чи незаконне видобування корисних копалин може бути вчинено умисно і необережно.

6. Відповідальність за порушення правил охорони надр чи за незаконне видобування корисних копалин настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 240 Кримінального кодексу України

1. Об’єктом злочину є встановлений порядок охорони надр, що необхідний для раціонального та ефективного видобування корисних копалин.

2. Предметом злочину є надра та корисні копалини (за виключенням загальнопоширених).

3. Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (див. ст.1 Кодексу України про надра; пп.1.5.1 п.1.5 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії по запасах корисних копалин від 4 лютого 2000 р. № 23).

4. Корисні копалини – це природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки (див. абз. 22 ст.1 Гірничого закону України). Згідно з абз.2 п.2 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою КМУ від 5 травня 1997 р. № 432 корисними копалинами є природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, придатні для промислового використання.

Ресурсами корисних копалин є обсяги корисних копалин невідкритих родовищ, оцінені як можливі для видобутку і переробки при сучасному техніко-економічному рівні розробки родовищ даного виду мінеральної сировини (див. абз. 6 п.2 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод). Запаси корисних копалин – це їх обсяги, виявлені та підраховані на місці залягання за даними геологічного вивчення відкритих (ідентифікованих) родовищ корисних копалин (абз. 8 п.2 цієї Інструкції).

Запаси корисних копалин за промисловим значенням поділяються на три групи:

1) балансові – запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути і використати при сучасній техніці і технології видобутку та переробки мінеральної сировини, що забезпечують дотримання вимог раціонального, комплексного використання корисних копалин і охорони природи;

2) умовно балансові – запаси, ефективність видобутку і використання яких на момент оцінки не може бути однозначно визначена, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки;

3) позабалансові – запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільним, але в майбутньому вони можуть стати об’єктом промислового значення.

За ступенем техніко-економічного вивчення запаси і ресурси корисних копалин поділяються на:

1) запаси корисних копалин, на базі яких проведено детальну геолого-економічну оцінку ефективності їх промислового освоєння, матеріали якої, включаючи техніко-економічне обґрунтування постійних кондицій на мінеральну сировину, затверджені Державною комісією по запасах корисних копалин;

2) запаси корисних копалин, на базі яких проведено попередню геолого-економічну оцінку їх промислового значення, а матеріали техніко-економічної доповіді про доцільність подальшої розвідки родовища, включаючи обґрунтування тимчасових кондицій на мінеральну сировину, апробовані Державною комісією по запасах корисних копалин або замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт;

3) запаси і ресурси корисних копалин, на базі яких проведено початкову геолого-економічну оцінку можливого промислового значення перспективної ділянки надр, а матеріали техніко-економічних міркувань про доцільність проведення подальших пошуково-розвідувальних робіт, параметри попередніх кондицій на мінеральну сировину схвалені замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт.

За ступенем геологічного вивчення запаси корисних копалин поділяються на:

1) розвідані (доведені) запаси – тобто обсяги корисних копалин, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для опрацювання проектів будівництва гірничодобувних об’єктів і об’єктів з переробки мінеральної сировини; основні параметри розвіданих запасів, які обумовлюють проектні рішення щодо видобутку і переробки мінеральної сировини та охорони природи, визначаються за даними безпосередніх вимірів чи досліджень, виконаних у межах покладів за щільною сіткою, в поєднанні з обмеженою екстраполяцією, обґрунтованою даними геологічних, геофізичних, геохімічних та інших досліджень;

2) попередньо розвідані (ймовірні) запаси – обсяги корисних копалин, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для визначення промислового значення родовища; основні параметри попередньо розвіданих запасів корисних копалин, що впливають на вибір способів видобутку і переробки мінеральної сировини, оцінюються переважно на основі екстраполяції даних безпосередніх вимірів чи досліджень, розташованих у межах родовища за рідкою або нерівномірною сіткою. Екстраполяція обґрунтовується аналогією з розвіданим родовищем (покладом), а також даними геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення надр.

За ступенем геологічного вивчення і достовірності ресурси корисних копалин поділяються на:

1) перспективні – обсяги корисних копалин, кількісно оцінені за результатами геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення ділянок у межах продуктивних площ з відомими родовищами корисних копалин певного геолого-промислового типу; вони враховують можливість відкриття нових родовищ (покладів) корисних копалин того ж геолого-промислового типу, існування яких обґрунтовується позитивною оцінкою проявів корисних копалин, геофізичних, геохімічних та інших аномалій, природа і перспективність яких доведені. Кількісні оцінки параметрів родовищ (покладів) корисних копалин визначаються на основі інтерпретації геологічних, геофізичних, геохімічних та інших даних або статистичної аналогії;

2) прогнозні – обсяги корисних копалин, що враховують потенційну можливість формування родовищ певних геолого-промислових типів, що ґрунтуються на позитивних стратиграфічних, літологічних, тектонічних, мінерагенічних, палеогеографічних та інших передумовах, установлених у межах перспективних площ, де промислові родовища ще не відкриті. Кількісна оцінка прогнозних ресурсів проводиться на основі припущених параметрів за аналогією з продуктивними площами, де є відкриті родовища корисних копалин того ж геолого-промислового типу (пп.3-6 зазначеної Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод).

Родовища корисних копалин – це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання (див. ч.2 ст.5 Кодексу України про надра).

Відповідно до ст.6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення.

Предметом даного злочину є незагальнопоширені корисні копалини загальнодержавного значення. До корисних копалин загальнодержавного значення відносяться нафта, торф, вугілля, залізна руда, мідь, свинець, глина та пісок (як сировина вогнетривка). Регламентують видобуток корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, їх використання та охорону Кодекс України про надра, Положення про надання гірничих відводів, затверджене постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 59, та інші нормативно-правові акти. Кримінальна відповідальність за порушення їх вимог настає лише за умови, якщо таке порушення створило небезпеку для життя, здоров’я людей або для довкілля.

До корисних копалин місцевого значення відносяться: гравій, галька та пісок (як сировина піщано-гравійна), щебінь, граніт, туф, глина легкоплавка і багато інших.

Повний перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення затверджений постановою КМУ від 12 грудня 1994 р. № 827.

5. Об’єктивна сторона злочину може проявлятися в одній з двох форм:

– у порушенні встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

– у незаконному видобуванні корисних копалин (крім загальнопоширених).

Порушення встановлених правил охорони надр проявляється у: невиконанні правил охорони надр, а також вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, псуванні родовищ корисних копалин; знищенні або пошкодженні спостережних режимних свердловин підземних вод, а також маркшейдерських і геодезичних знаків; порушенні вимог законодавства щодо раціонального використання родовищ корисних копалин, зокрема вибірковому відпрацюванні багатьох ділянок родовищ, що призводить до необґрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин; невиконанні вимог щодо приведення ліквідованих або законсервованих гірських виробок до стану, що забезпечує безпеку населення, тощо.

Під незаконним видобуванням корисних копалин (крім загальнопоширених) слід розуміти порушення встановленого законом порядку і правил вилучення (видобування) корисних копалин із їх родовищ (покладів), а саме: їх видобування без спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, а також без акта, що засвідчує гірничий відвід, та без затвердженого проекту планів гірничих робіт, геологічного вивчення та охорони надр та затвердженого у встановленому законом порядку проекту відведення земель; експлуатацію родовищ корисних копалин з порушенням екологічних вимог проектів та планів розробки, без проходження обов’язкової екологічної експертизи; самовільне розширення меж територій родовищ; здійснення під виглядом дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин промислового видобування корисних копалин тощо.

У багатьох випадках при розробці родовищ корисних копалин допускаються й інші грубі порушення, зокрема: земельні ділянки, зруйновані при користуванні надрами, не приводяться у стан, придатний для їх подальшого використання; не дотримуються норми і правила зняття, зберігання і використання родючого шару ґрунту; відсутній належний облік видобутих корисних копалин; має місце ухилення від сплати відповідних обов’язкових платежів до бюджету тощо. У такому разі за відповідних обставин дії винних необхідно додатково кваліфікувати за іншими статтями КК.

6. Про поняття створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля див. п.11 коментаря до ст.239.

7. Склад злочину у першій формі визнається закінченим з моменту порушення встановлених правил охорони надр, яке створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а у другій – з моменту незаконного видобування корисних копалин.

8. Суб’єктивна сторона злочину в частині незаконного видобування корисних копалин характеризується прямим умислом, а в частині порушення правил охорони надр – умислом або необережністю.

9. Суб’єктом порушення встановлених правил охорони надр та видобування корисних копалин є особа, яка досягла 16-річного віку. Ним може бути і службова особа.

Якщо порушення встановлених правил охорони надр, а також незаконне видобування корисних копалин допущені внаслідок неправомірних дій службової особи, її дії необхідно кваліфікувати за ст.240 та відповідно за ст.364, 365 або 367.

10. Кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.2 ст.240, є вчинення вказаних у ч.1 діянь:

– на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду;

– повторно;

– якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

До природно-заповідного фонду України належать:

а) природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;

б) штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва (див. ч.1 ст.3 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 р. № 2456-ХІІ).

Докладніше про поняття територій та об’єктів природно-заповідного фонду див. коментар до ст.252, про поняття повторності – коментар до ст.32, про поняття масового захворювання людей та інших тяжких наслідків -коментар до ст.236 і 239.

11. Під загибеллю людей слід розуміти настання смерті хоча б однієї людини.