Нова редакція ст. 233 ККУ з Коментарями.

1. Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою –

караються штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно призвело до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинене групою осіб за попередньою змовою, –

карається штрафом від двадцяти п’яти тисяч до тридцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

{Стаття 233 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4025-VI від 15.11.2011}

{Статтю 234 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}

{Статтю 235 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}

Коментар до ст. 233 КК України

1. Порядок і умови проведення в Україні приватизації майна державних підприємств регулюється Законами України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію майна державних підприємств» (ВВР.- 1992.- № 24.- Ст. 348) від 6 березня 1992 р. «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (ВВР.— 1992.— МЬ 24.- Ст. 350). Від 10 квітня 1992р. «Про оренду майна державних підприємств» (ВВР.— 1992.— № ЗО); від 10 липня 1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі України» (ВВР.— 1996.— № 41); від 6 березня 1992 р. «Про приватизаційні папери» (ВВР.- 1992- № 38 – Ст. 562).

2. Незаконною визнається приватизація, яка була проведена з порушенням закону.

3. Стаття 233 КК встановлює відповідальність за незаконну приватизацію, яка була проведена з:

а) заниженням вартості об’єкта приватизації;

б) використанням підроблених приватизаційних паперів;

в) іншим порушенням закону, а також приватизація об’єкта, який не підлягає приватизації.

Вартість майна об’єктів, що підлягають приватизації, визначається згідно з «Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. за № 1114.

Перелік об’єктів, які не підлягають приватизації, дається у ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції закону від 19 лютого 1997 р.).

4. Незаконна приватизація об’єкта державної власності у великих розмірах (у тисячу разів більше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), або вчинена посадовою групою, кваліфікується за ч. 2 ст. 233 КК.

5. Незаконна приватизація майна державних підприємств вчинюється умисно і, як правило, з корисливих мотивів.

6. Якщо незаконна приватизація майна державних підприємств поєднана з вилученням державних підприємств поєднана з вилученням такого майна і обернення його у власність когось із суб’єктів приватизації, то скоєне утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 191 і 233 КК.

7. Відповідальними за незаконну приватизацію є особи, які були уповноважені на проведення приватизації.

Інший коментар до статті 233 Кримінального кодексу України

1. Предметом злочину є 1) державне майно, 2) комунальне майно чи 3) підроблені приватизаційні документи.

Державне майно – майно, яке належить до об’єктів державної власності, що підлягають приватизації: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань (див. ч.1 ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 р. в редакції від 19 лютого 1997 р.)

Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженою Законом України “Про Державну програму приватизації” від 18 травня 2000 р., об’єкти приватизації з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації поділені на шість груп: А, В, Г, Д, Е, Ж. (див.: п.5 названої Державної програми приватизації).

Комунальне майно – майно, що належить територіальній громаді села (кількох сіл), селища чи міста, яким вона має право володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (див. ст.1, 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р.).

Під приватизаційними документами у ст.233 слід розуміти документи, які використовуються у процесі приватизації державного (комунального) майна, та документи, якими оформляється перехід права власності на приватизоване державне (комунальне) майно. До таких документів належать:

– документи, які згідно з законодавством подаються разом із заявою про приватизацію до органу приватизації (бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об’єкта, що включає план зайнятості працівників підприємства, пропозицію інвестора із зазначенням максимального розміру інвестиції, строків та порядку її внесення, а також декларація про доходи для покупців – фізичних осіб) (абз.2 ч.1 ст.12 Закону України “Про приватизацію державного майна”), нотаріально завірені копії установчих документів та копія про державну реєстрацію покупця – юридичної особи, довідка про наявність та розмір державної частки в статутному фонді покупця (в довільній формі за підписом керівника) (див. Порядок подання та розгляду заяв на приватизацію, затверджений наказом ФДМ від 1 липня 1997 р. № 683);

– документи, які складаються при оцінці вартості майна (акти інвентаризації майна, висновок експерта про вартість оцінюваного майна, який затверджується замовником експертної оцінки чи керівником відповідного органу приватизації, акт приймання-передачі робіт з експертної оцінки майна, передавальний баланс підприємства та ін.);

– документи, якими оформляється перехід права власності на приватизоване майно, зокрема, договір його купівлі-продажу;

– приватизаційні папери;

– будь-які інші документи, які подаються покупцями чи складаються в процесі приватизації майна залежно від об’єкту приватизації та її способу.

До заяви про включення об’єкта до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, додаються також документ про внесення плати за подання заяви та відомості про розподіл статутного фонду між учасниками (див. Наказ ФДМУ “Про затвердження форми заяви про включення об’єкта до переліку об’єктів, що підлягають приватизації” від 11 липня 2000 р. № 1431).

Про поняття приватизаційних паперів див. п.2 коментаря до ст.234.

2. Із об’єктивної сторони злочин дістає вияв у вчиненні будь-якого із чотирьох діянь, альтернативно зазначених у диспозиції ч.1 ст.233. Основний склад злочину є формальним, злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якого із вказаних діянь.

3. Під приватизацією державного (комунального) майна розуміється відчуження майна, що перебуває у державній власності, майна, що належить АРК, та майна, що є у комунальній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна” та інших законів з питань приватизації, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (див. ст.1, ч.4 ст.3 Закону України “Про приватизацію державного майна”).

Приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених Законом; викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об’єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом (ч.1 ст.15 Закону).

Не охоплюється поняттям “приватизація державного, комунального майна” приватизація об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі сфери охорони здоров’я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються, а також зміна організаційно-правових форм власності колгоспів та підприємств споживчої кооперації (див. ч.2 ст.3 Закону).

Приватизації державного майна передує його передприватизаційна підготовка, яка проводиться ФДМ та органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном, окремо щодо кожного підприємства в порядку, визначеному п.13-22 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, яка включає в себе визначення ФДМ способу приватизації кожного підприємства за результатами вивчення попиту потенційних покупців або про його реструктуризацію (див. Положення про передприватизаційну підготовку підприємств, затверджене постановою КМУ від 17 серпня 1998 р. № 1301).

4. Під приватизацією майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, слід розуміти відчуження на користь покупців (фізичних чи юридичних осіб) державного (комунального) майна, вартість якого занижена при проведенні його оцінки внаслідок застосування способів її визначення щодо конкретного об’єкта приватизації, не передбачених законодавством, та визначених відповідним органом приватизації.

Під оцінкою майна (майнових прав) розуміється процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності. Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються КМУ, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються КМУ та ФДМ. Проведення оцінки майна є обов’язковим у випадках приватизації та іншого відчуження державного та комунального майна (див.: ч.1 ст.3, ч.2 ст.7, ч.1 ст.9 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12 липня 2001 р.). Постановою КМУ від 10 вересня 2003 р. № 1440 затверджений Національний стандарт № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”.

Під застосуванням способу визначення вартості об’єкта приватизації, не передбаченого законом, слід розуміти або застосування такого способу, який взагалі не застосовується, або ж застосування способу, який згідно із законодавством не може застосовуватись при оцінці вартості даного об’єкта приватизації, але може чи повинен застосовуватись при оцінці вартості інших видів об’єктів приватизації.

Порядок визначення початкової ціни продажу об’єктів приватизації державної власності, у тому числі пакетів акцій, встановлюється Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, а ринкові ціни пакетів акцій ВАТ, що приватизуються шляхом продажу на організаційно оформлених ринках цінних паперів у встановленому порядку, складаються виходячи із співвідношення попиту та пропозиції в ході продажу. При цьому ринкові ціни можуть бути вищими або нижчими за початкові ціни (див. абз.5 п.26, п.27 згаданої Державної програми приватизації на 2000-2002 роки).

Вартість – суспільно визначений еквівалент у грошовій формі. Під способами оцінки вартості майна слід розуміти обумовлені способом приватизації (відчуження майна) методичні підходи, правила та принципи його оцінки, визначені нормативно-правовими актами, якими регулюється проведення оцінки вартості майна об’єкта приватизації. Визначається вартість державного та комунального майна, яке підлягає приватизації, згідно з Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою КМУ від 12 жовтня 2000 р. № 1554, та нормативно-правовими актами ФДМ (див., наприклад, Положення про порядок експертної оцінки цілісних майнових комплексів під час їх приватизації шляхом викупу та конкурентними способами, затверджене наказом ФДМ від 28 квітня 2001 р. № 763.)

У випадках, не врегульованих законодавством, експертна оцінка вартості майна проводиться на основі принципів та правил, визначених міжнародними стандартами оцінки. Роз’яснення та висновки з питань експертної оцінки майна надаються ФДМ (див. п.6 згадуваної Методики оцінки вартості майна під час приватизації).

Під використанням підроблених приватизаційних документів слід розуміти подання (представлення) документів, які містять неправдиві відомості, органам приватизації, їх врахування органами приватизації, вчинення інших дій з такими документами, якими обумовлюється прийняття рішення щодо приватизації об’єкта, визначення її способу, вартості об’єкта тощо.

Приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно із законом, – це відчуження та придбання об’єктів державної чи комунальної власності, які або віднесені до таких, що взагалі не підлягають приватизації або ж можуть бути приватизовані за певних умов чи з дотриманням певного порядку, наприклад, які можуть приватизуватись лише за погодженням з КМУ.

У частині 2 ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна” визначені види об’єктів загальнодержавного значення, які не підлягають приватизації. До таких об’єктів відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Крім того, у ч.5 цієї статті визначені види майнових комплексів, приватизація яких може здійснюватись за погодженням з КМУ: підприємств – монополістів на ринку відповідних товарів України, визнаних такими у встановленому порядку; підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою; підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України; інших об’єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г. Перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, міститься у додатку 1, а перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, – у додатку 2 Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” від 7 липня 1999 р. під корпоратизацією розуміється перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об’єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства (див. п.1 Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15 червня 1993 р. № 210/93 в редакції від 23 травня 1997 р.).

Постановою ВРУ “Про тимчасові обмеження у сфері приватизації” від 13 січня 2005 р. КМУ та іншим органам виконавчої влади, державним органам приватизації, відповідним органам Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування рекомендовано у період виконання повноважень КМУ, відставка якого відповідно до ч.5 ст.115 Конституції України прийнята Президентом України, не приймати рішення з питань приватизації (відчуження) та передачі до статутних фондів господарських товариств об’єктів права державної власності, об’єктів, що належать АРК, та об’єктів права комунальної власності, а також зупинити виконання відповідних рішень щодо приватизації (відчуження) та передачі до статутних фондів господарських товариств зазначених об’єктів, прийнятих ними після висловлення 1 грудня 2004 р. ВРУ недовіри КМУ.

Приватизація державного, комунального майна неправомочною особою – це його придбання фізичною чи юридичною особою, яка не може бути покупцем такого майна згідно із законом. Зокрема, згідно з ч.3 ст.8 Закону України “Про приватизацію державного майна” не можуть бути покупцями юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, органи державної влади та працівники державних органів приватизації. Інші обмеження чи особливості участі у приватизації, включаючи галузеві та сумарні квоти на придбання юридичними особами державного майна, акцій (часток, паїв) стосовно конкретних об’єктів (груп об’єктів) можуть визначатись Державною програмою приватизації (ч.5 ст.8 названого Закону).

Приватизацією державного, комунального майна неправомочною особою є також відчуження (продаж) такого майна неналежним органом, тобто органом, який не наділений правом відчуження даного майна (наприклад, відчуження державного майна органом приватизації органів місцевого самоврядування, які наділені правом приватизації комунального майна).

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною виною, вид умислу прямий.

Суб’єктами злочину, залежно від форми його вчинення, можуть бути:

– фізичні особи – покупці об’єктів приватизації;

– службові особи, засновники чи власники юридичної особи – покупця об’єктів приватизації;

– службові особи органів приватизації.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення передбачених ч.1 ст.233 дій за попередньою змовою групою осіб та незаконна приватизація майна державної чи комунальної власності в великому розмірі, під яким розуміється майно на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 23 та коментар до неї.

Відчуження об’єктів приватизації не тим способом, яким вони повинні відчужуватись, якщо при цьому їх вартість не була занижена, складу передбаченого ст.233 злочину не утворює. Такі дії службових осіб органів державної влади та органів приватизації можуть кваліфікуватися, за наявності підстав, як службовий злочин (ст.364 чи ст.365).

Заниження вартості об’єкта приватизації експертом, який здійснював його оцінку, складу передбаченого ст.233 злочину не утворює, оскільки приватизація – це дії, що полягають у відчуженні (продажу-купівлі) майна, що приватизується, які вчинюються суб’єктами приватизації – державними органами приватизації, покупцями (їх представниками) та посередниками (див. ст.6 Закону України “Про приватизацію державного майна”), а експерт не є суб’єктом приватизації. Дії експерта у разі заниження вартості об’єкта приватизації можуть кваліфікуватися, за наявності підстав, або як підроблення документів, або як зловживання службовим становищем. Якщо ж зазначені дії експертом вчинені за змовою із суб’єктом приватизації майна, оцінку вартості якого він здійснював, то вони повинні кваліфікуватися як пособництво вчиненню злочину, передбаченого ст.233, виконавцем якого є службові особи суб’єктів приватизації.