Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

Нова редакція ст. 194 ККУ з Коментарями.

1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, –

карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Коментар до ст. 194 КК України

1. Знищення або пошкодження чужого майна є досить поширеними злочинами, відповідальність за які передбачена ст. 194 КК.

2. Знищенням визнається повне зіпсування майна, приведення майна до такого стану, в якому воно вже не може використовуватися за своїм призначенням із-за повної втрати господарсько-економічних властивостей і не може бути поновленим. Наприклад, спалення будівлі, загибель худоби, гнилість харчів, отруєння напоїв і т. ін. Під знищенням чужого майна розуміється доведення цього майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

3. Знищення або пошкодження чужого майна — це не тільки і не стільки фізичне його зруйнування, а головним чином, знищення, анулювання, ліквідація можливості для власника володіти майном, користуватися ним. Тому в деяких випадках майно може бути знищено і без його фізичного зіпсування, наприклад, виливання спирту в міську каналізацію, випущення з кліток на волю диких птахів чи тварин і т. ін.

4. Пошкодженням майна називається така його зіпсованість, унаслідок якої зменшилась чи погіршилась його якість, цінність і майно тимчасово або частково не може використовуватись за своїм призначенням.

На відмінність від знищеного пошкоджене майно може бути відновленим, але це потребує значних витрат коштів і часу. В тих випадках, коли для визначення втрати майном своєї цінності чи приведення певної речі до її непридатності, потрібні спеціальні знання, проводиться відповідна експертиза.

5. Предметом знищення і пошкодження можуть бути машини, механізми, худоба, будівлі, харчі, сировина, цінні папери та інші матеріальні об’єкти.

Предметами злочинного знищення чи пошкодження майна не можуть бути документи, оскільки документи — не майно і тому відповідальність за їх знищення чи пошкодження передбачене спеціальною статтею 357 КК.

Зруйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації утворюють окремий злочин, відповідальність за який передбачена ст. 277 КК.

Зруйнування чи пошкодження майна (об’єктів), яке має важливе господарське оборонне значення, з метою ослаблення держави, кваліфікується за ст. 113 КК.

Знищення або пошкодження майна при масових заворушеннях кваліфікується за ст. 294 КК.

Знищення чи пошкодження лісових масивів кваліфікується за ст. 245 КК, а незаконна порубка лісу — за ст. 246 КК.

Знищення або пошкодження майна, яке належить працівникам прокуратури, органу внутрішніх справ чи безпеки та їх близьким, кваліфікується за ст. 378 КК.

Пошкодження ліній зв’язку кваліфікується за ст. 360 КК.

Знищення і зруйнування пам’яток історії і культури кваліфікуються за ст. 298 КК.

Знищення або пошкодження військового майна — зброї, боєприпасів, засобів пересування, військової техніки чи іншого майна — кваліфікується за ст. 411 КК.

6. Знищення чи пошкодження чужого майна, відповідальність за яке передбачена статтею 194 КК, може бути вчинено із різних спонукань — помсти, ревнощів, хуліганства.

7. У деяких випадках знищення або пошкодження майна поєднано з розкраданням. Таке трапляється тоді, коли знищенням чи пошкодженням майна винна особа намагається приховати розкрадання. Всі ці дії утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються як розкрадання і знищення чи пошкодження майна за ст. 194 КК.

Розкрадання і знищення чужого майна кваліфікується за сукупністю злочинів лише тоді, коли знищено було інше, не викрадене майно. Якщо ж винна особа знищує те ж майно, яке вона викрала (як майнові докази), то її дії кваліфікуються тільки як розкрадання. Безпідставно були кваліфіковані за ч. 1 ст. 194 КК дії В. і О., які під час розбійного нападу на потерпілих пошкодили їх майно на суму 95 000 крб. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду вказала в своїй ухвалі, що В. і О. били потерпілих не з метою пошкодження майна останніх, а в процесі розбійного нападу, спрямованого на заволодіння їх особистим майном. Таким чином, зазначила колегія, пошкодження та знищення майна потерпілих є наслідком розбійного нападу на них і додаткової кваліфікації дій засуджених за ст. 194 КК не потребують (Див.: ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 7 липня 1994 р. В справі В. і О.— Практика судів України у кримінальних справах.— Київ, 1996, с. 80-81).

8. Кваліфікуючими ознаками навмисного знищення або пошкодження чужого майна є:

а) знищення або пошкодження чужого майна підпалом, за умовою, якщо, враховуючи конкретні обставини підпалу, цей підпал був загально небезпечним. Тобто утворював загрозу вогнем для інших майнових об’єктів чи для життя або здоров’я людей. Знищення або пошкодження підпалом певної речі, наприклад, автомобіля далеко від будівель, споруд, у полі не може вважатись кваліфікованим;

б) знищення або пошкодження майна іншим загально небезпечним способом — вибухом, затопленням чи іншими подібними діями, якими створюється значна небезпека для людей або предметів, крім тих, на які було спрямовано злочин. Неправильно, наприклад, за ч. 2 ст. 194 КК були кваліфіковані дії М, Його було визнано винним у тому, що він, у стані сп’яніння, угнав автобус, належний АТП. В дорозі він, умисно наїхавши на дерево, загально небезпечним способом пошкодив автобус, завдавши автопідприємству збитків на суму 582 крб.

Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала таку кваліфікацію дій М. неправильною. Як було встановлено, в салоні автобуса і поблизу від нього людей не було. Той факт, що сам М. вирішив у такий спосіб заподіяти собі смерть, не може свідчити про те, що він хотів знищити державне майно загально небезпечним способом. Оскільки М., скеровуючи автобус на дерево, умисно пошкодив державне майно із заподіянням збитків на суму 582 крб., його дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 194, а не за ч. 2 ст. 194 КК;

в) умисне знищення або пошкодження чужого майна підпалом або іншим загально небезпечним способом, яке спричинило людські жертви (за умовою необережної загибелі хоча б однієї особи; навмисно заподіяна смерть утворює сукупність злочинів), або завдало особливо великої шкоди (зруйнування важливого об’єкта, заподіяння тілесних ушкоджень кільком потерпілим та інше) кваліфікуються за ч. 2 ст. 194 КК. До особливо великої шкоди внаслідок знищення або пошкодження державного чи колективного майна належить, наприклад, виведення з ладу повністю або на тривалий час виробничих підприємств (окремих цехін, дільниць) та інших важливих споруд (гребель, системи водо- та енергопостачання, зв’язку тощо), загибель великої кількості худоби, спалення або пошкодження лісових масивів на значних площах або інше заподіяння матеріальних збитків у особливо великих розмірах.

9. Іншими тяжкими наслідками визнається заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше потерпілим або заподіяння значної матеріальної шкоди державній, громадській організації або громадянам. При вирішенні питання про те, чи є матеріальні збитки значними або особливо великими, враховується не тільки вартість, розмір знищеного або пошкодженого майна в натуральному вигляді (вага, обсяг, кількість предметів), але і його значимість для народного господарства, для власника.

10. Відповідальність за умисне знищення чи пошкодження чужого майна настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК України).

Інший коментар до статті 194 Кримінального кодексу України

1. Предметом злочину може бути чуже майно, яке є власністю юридичних або фізичних осіб і знищення або пошкодження якого заподіяло шкоду у великих розмірах.

На відміну від крадіжки, як предмет злочинного посягання виступають і цінності, що не можуть бути вкрадені (будівлі, споруди та інша нерухомість).

2. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.194, визначена як знищення або пошкодження чужого майна.

Знищення майна – це приведення його у повну непридатність до використання за цільовим призначенням, воно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність. Наприклад, знищення лісового масиву означає, що він втратив своє господарське, кліматичне або культурно-естетичне значення.

Особливістю знищення майна є не тільки повний вивід його з господарського обігу, але й неможливість відновлення шляхом ремонту або реставрації. Майно втрачає свою цінність – фізично не перестає існувати, але стає непридатним для використання.

Пошкодження майна – це погіршення його якості, зменшення цінності або приведення на якийсь час у непридатний до використання за цільовим призначенням стан. Наприклад, під істотним пошкодженням лісового масиву розуміється заподіяння шкоди, яка значно погіршує якість лісу, зменшує його цінність.

На відміну від знищення, пошкодження такого майна може бути усуненим, але це потребує значних витрат коштів і часу (ремонт, реставрація, лікування тварин та ін.). Якщо для визначення втрати майном своєї цінності чи стану його непридатності потрібні спеціальні знання, проводиться відповідна судова експертиза.

3. Склад злочину є матеріальним – обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди у великих розмірах. З настанням таких наслідків злочин вважається закінченим.

Стосовно майна громадян шкода встановлюється не тільки за вартістю знищеного або пошкодженого майна, але й виходячи з матеріального стану потерпілого – із значення майна для нього та його родини.

Великий розмір шкоди щодо юридичних осіб встановлюється з урахуванням вартості майна, його значення для господарської та іншої діяльності підприємства, організації, а також розміру збитків, понесених у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна.

Необхідно, щоб між протиправними діяннями винного та наслідками, що настали, був причиновий зв’язок.

4. Діяння може кваліфікуватися за ст.194 тільки за умови, що пошкоджене або знищене майно не захищене спеціальними кримінально-правовими нормами, коли утворюються самостійні склади злочинів. Наприклад, знищення чи пошкодження лісових масивів кваліфікується за ст.245, а незаконна порубка лісу – за ст.246; зруйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації – за ст.277; пошкодження ліній зв’язку – за ст.360; знищення і зруйнування пам’яток історії і культури – за ст.298 і таке інше. Фактично це склад більш тяжкого злочину, для якого додаткова кваліфікація за ст.194 не потрібна: знищення майна під час масових заворушень – ст.294; зруйнування чи пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, вчинене з метою ослаблення держави, – за ст.113; знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків або майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, – за ст.347 або 352.

Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з умисним знищенням або пошкодженням чужого майна без обтяжуючих обставин (ч.1 ст.194), кваліфікується за відповідними частинами ст.365 і додаткової кваліфікації за ст.194 не потребує.

5. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.194, характеризується прямим або непрямим умислом. Винний усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій, передбачає знищення або пошкодження майна та бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.

Знищення чи пошкодження чужого майна може бути вчинено з різних спонукань – помсти, ревнощів, хуліганства. Мотив та мета не є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони і мають значення переважно для відмежування цього злочину від інших. Так, дії, спрямовані на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе оборонне значення, вчинені з метою ослаблення держави, кваліфікуються за ст.113.

6. У деяких випадках знищення або пошкодження майна поєднано з розкраданням. Наприклад, коли знищенням чи пошкодженням майна винний намагається приховати розкрадання або полегшити його вчинення. Всі ці дії утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються як розкрадання і знищення чи пошкодження майна за ст.194.

Розкрадання і знищення чужого майна кваліфікується за сукупністю злочинів лише тоді, коли було знищено майно, що не було викрадене. Якщо винна особа знищує майно, яке вона викрала, то її дії кваліфікуються тільки як розкрадання.

7. Кваліфікуючими ознаками, за ч.2 ст.194, умисного знищення або пошкодження чужого майна є:

– знищення або пошкодження чужого майна підпалом, вибухом або іншим загальнонебезпечним способом;

– заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах;

– спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків.

Підпал – це знищення або пошкодження майна вогнем, якщо при цьому існувала загроза життю та здоров’ю людей або загроза заподіяння значних матеріальних збитків. Тому знищення або пошкодження майна вогнем, коли не створена вказана загроза (наприклад, при спаленні речей у печі), не може розглядатися як кваліфікуюча ознака і не тягне за собою відповідальності за ч.2 ст.194.

Під вибухом розуміють різні види фізичних, хімічних або ядерних перетворень речовин, що супроводжуються миттєвим виділенням енергії, внаслідок чого з’являються ушкоджуючі чинники у вигляді хвилі газоподібних продуктів детонації вибухової речовини, ударної хвилі навколишнього середовища, осколків оболонки заряду і вторинних снарядів. Це створює загрозу для життя та здоров’я людей або заподіює значні матеріальні збитки.

Інший загальнонебезпечний спосіб – це будь-який (окрім підпалу та вибуху) спосіб знищення або пошкодження майна, коли створюється загроза для життя та здоров’я людей або заподіяння значних матеріальних збитків (наприклад, затоплення, обвал).

Спричинення загибелі людей – це загибель хоча б однієї людини. При цьому ставлення винної особи до таких наслідків характеризується необережною формою вини: особа передбачає можливість настання смерті потерпілого, але легковажно розраховує запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

До заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах внаслідок знищення або пошкодження майна належить, наприклад, виведення з ладу повністю або на тривалий час виробничих підприємств (зруйнування важливих об’єктів, окремих цехів, дільниць) та інших важливих споруд (гребель, систем енергопостачання, зв’язку тощо), загибель великої кількості худоби та ін. При цьому слід враховувати не тільки вартість, розмір знищеного чи пошкодженого майна в натуральному виді (вага, обсяг, кількість предметів), але і його значимість.

8. Іншими тяжкими наслідками визнається заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або декільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування, тривалі припинення або дезорганізація роботи підприємства, установи, організації тощо.

9. Умисне знищення або пошкодження майна в процесі вимагання, якщо воно не було вчинено шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, повністю охоплюється відповідною частиною ст.189. Якщо ж майно під час вимагання було знищено або пошкоджено шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю ст.189 і 194.

10. Умисне знищення або пошкодження майна без кваліфікуючих ознак, вчинене з хуліганських мотивів, охоплюється ст.296, за наявності кваліфікуючих ознак потребує кваліфікації за сукупністю ст.296 та ч.2 ст.194.

Також за наявності кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 ст.194, злочин, вчинений внаслідок перевищення службовою особою влади або службових повноважень, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст.365 та ч.2 ст.194.

11. Суб’єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.194, є осудна особа, яка досягла 16 років, а за ч.2 ст.194 – особа 14 років.