Нова редакція ст. 178 ККУ з Коментарями.

Пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку –

карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар до ст. 178 КК України

1. Стаття 41 Конституції України, закріпила право кожної особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а статтею 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

2. Злочин, передбачений ст. 177 КК, посягає на ці конституційні права громадянина.

3. Об’єктивну сторону діяння утворює одне із видів незаконного використання об’єктів промислової (виробничої) власності, передбаченого ч. 1 ст. 177 КК — використання винаходу, корисної моделі, промислового зраз-* ка, кваліфікованого зазначення походження товару, топографії, інтегральних мікросхем, сорту рослин — якщо таке незаконне використання завдало шкоди власникові у великому розмірі, який у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян — примітка до ст. 177 КК.

4. Вчинення діяння повторно, чи заподіяння ним матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, тобто на суму, яка у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 177 КК України), кваліфікується за ч. 2 ст. 177 КК.

5. Предметами незаконного використання можуть бути винаходи, моделі, зразки промислових виробів, інтегральні схеми, нові сорти рослин та інші об’єкти промислової власності.

6. Порушення прав на об’єкти промислової власності можуть бути необережними й умисними.

7. Відповідальними за порушення прав на використання об’єктів промислової власності можуть бути всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.
1. Стаття 35 Конституції України гарантує всім можливість вільно і безперешкодно відправляти одноособове чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

2. Діяння, передбачене ст. 178 КК, руйнує цю конституційну можливість і є спеціальним видом знищення чи пошкодження чужого майна (ст. 194 КК України).

3. Склад злочину утворює зруйнування (тобто повне знищення, при якому вже неможливе ні використання, ні поновлення) чи пошкодження у якійсь частині релігійної споруди чи культового будинку.

4. Предметом злочину можуть бути будь-які релігійні споруди — церкви, монастирі, храми, костьоли, мечеті, синагоги, собори, або культові будинки — каплиці, молитовні будинки.

5. Зруйнування чи пошкодження релігійних споруд чи культових будинків вчинюється умисно з антирелігійною метою. Необережне заподіяння такої шкоди за відповідних умов може кваліфікуватися за ст. 196 КК.

6. Відповідальність за зруйнування чи пошкодження релігійних споруд чи культових будинків настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 178 Кримінального кодексу України

1. Конституція України гарантує громадянам право на свободу світогляду і віросповідання, яке включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (ст.35).

Для спільного відправлення релігійних обрядів громадяни мають право об’єднуватися у релігійні організації, якими можуть бути релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій (див. ч.2 ст.7 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 р.).

2. Предметом злочину є релігійні споруди або культові будинки. Культовими будинками є культові будівлі (приміщення), споруди, в яких віруючими здійснюються богослужіння, релігійні обряди та церемонії.

Культові релігійні будинки та інші споруди можуть перебувати у власності релігійних організацій або у їх користуванні, зокрема у разі, коли вони є власністю держави. Крім культових будинків у власності чи у користуванні (постійному чи тимчасовому) релігійних організацій можуть бути і інші будівлі і споруди, зокрема об’єкти виробничого, спеціального і добродійного призначення (будівлі монастирів, духовних навчальних закладів для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей, музеї, храми та інші споруди).

Облік культових будівель і споруд, які належать чи використовуються релігійними організаціями, що діють в Україні, здійснюється Державним комітетом України у справах релігій (див. п.п.11 п.4 Положення про Державний комітет України у справах релігій, затвердженого Указом Президента України від 14 листопада 2000 р. № 1229/2000).

3. Згідно зі ст.17 Закону України “Про свободу совісті і релігійні організації” культові будівлі і майно, які становлять державну власність, в порядку, встановленому законом, передаються у безоплатне користування або у власність релігійним організаціям. Вони також можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою, а за її відсутності порядок користування визначається компетентним державним органом шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

4. З об’єктивної сторони злочин дістає вияв у пошкодженні чи зруйнуванні релігійної споруди або культового будинку. Склад злочину матеріальний, тобто обов’язковими ознаками його об’єктивної сторони є наслідки у вигляді пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку. Термінами “пошкодження” та “зруйнування” у диспозиції ст.178 позначається як саме діяння, так і його наслідки.

Під пошкодженням релігійної споруди чи культового будинку слід розуміти приведення їх у непридатний за цільовим використанням стан, погіршення її якості, зменшення цінності.

Зруйнування релігійної споруди або культового будинку – це їх перетворення на руїни, порушення їх цілісності, розорення, знищення будь-яким способом, наприклад, шляхом підпалу, вчинення вибуху чи їх руйнування (розвалювання) шляхом використання різних технічних засобів, наприклад, бульдозерів.

5. Із суб’єктивної сторони пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку характеризується умисною виною, оскільки ст.178 передбачена відповідальність не просто за знищення релігійних споруд чи культових будинків, а за їх зруйнування. Тим самим законодавець підкреслює умисний характер дій винного, а саме їх демонстративну спрямованість на руйнування споруди. Мотиви і мета зруйнування чи пошкодження релігійної споруди чи культового будинку для кваліфікації за ст.178 значення не мають, але можуть бути підставою для їх кваліфікації як більш тяжкого злочину – диверсії (ст.113), умисного знищення чужого майна за обтяжуючих обставин (ч.2 ст.194), масових заворушень (ст.294), умисне нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури за обтяжуючих обставин (ч.2, ч.3 чи 4 ст.298).

Необережне пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, які є чужим майном, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, повинне кваліфікуватися за ст.196.

6. Статтею 178 передбачена відповідальність не за знищення чи пошкодження релігійної споруди або культового будинку як майна, а за їх зруйнування чи пошкодження саме як релігійної споруди чи культового будинку. Якщо ж умисне пошкодження чи зруйнування релігійної споруди чи культової будівлі є їх умисним знищенням саме як майна, дії винного мають кваліфікуватися за ст.194, яка передбачає відповідальність за умисне знищення чи пошкодження чужого майна, за умови, що такими діями заподіяна шкода у великих розмірах, оскільки передбачений ст.194 злочин є більш тяжким. Умисне пошкодження або зруйнування релігійної будівлі чи культової споруди, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або якщо воно заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, повинне кваліфікуватися за ч.2 ст.194.

7. Релігійні споруди та культові будинки можуть бути визнані у встановленому законом порядку пам’ятками історії або культури, а тому їх умисне нищення, руйнування чи псування має кваліфікуватися за ст.298.