Нова редакція ст. 156 ККУ з Коментарями.

1. Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

{Абзац другий частини першої статті 156 в редакції Закону № 600-VI від 25.09.2008}

2. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або вчинені членами сім’ї чи близькими родичами, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар до ст. 156 КК України

1. Стаття 156 КК передбачає відповідальність за розпутні дії щодо особи (жіночої або чоловічої статі), яка не досягла віку 16-ти років.

2. Розпутні дії — це різні способи задоволення винним статевої потреби чи пристрасті в присутності неповнолітньої особи чи збудження статевого інстинкту без вчинення статевого акту. Це можуть бути: дратування статевих органів потерпілих, торкання їх чи своїх статевих органів, оголення власних статевих органів, відверто сексуальні розмови чи дії, поради тощо.

3. Розпутні дії, вчинені безпосередньо перед зґвалтуванням потерпілої особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, повністю охоплюються частиною 3 або 4 ст. 152 КК і додаткової кваліфікації за ст. 156 КК не потребують (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Там само.— С. 104).

4. Відповідальність за вчинення розпутних дій настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 156 Кримінального кодексу України

1. На формування особистості молодої людини, особливо підлітка, на її гармонійний розвиток впливають різні фактори, в тому числі статеве виховання. Розпусні дії щодо такої особи не тільки калічать її морально, вони можуть негативно впливати і на її психіку. Тому такі діяння, як суспільно небезпечні, визнано злочинними.

2. Безпосереднім об’єктом цього злочину є прийнятий в суспільстві уклад щодо відносин, пов’язаних із статевим вихованням молоді, спрямованих на нормальний розвиток неповнолітніх, на формування їх поглядів у сфері сексуальної культури та поведінки відповідно до вимог цивілізованого суспільства.

Потерпілою від цього злочину є особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

3. З об’єктивної сторони для злочину характерна активна поведінка – вчинення розпусних дій. Зокрема, це може бути два різновиди дій:

а) фізичного характеру – наприклад, дії, аналогічні тим, що мають місце при вчиненні злочину, передбаченого ст.153, але без насильства, погроз чи використання безпорадного стану потерпілої особи, торкання її статевих органів, демонстративне здійснення статевого акту або мастурбація на очах у неповнолітньої особи тощо;

б) інтелектуального характеру – розповіді про статеве життя у грубо-натуралістичній, цинічній формі, ознайомлення з порнографічними творами тощо.

4. Склад цього злочину формальний, закінченим він вважається з моменту вчинення розпусних дій.

5. З суб’єктивної сторони – прямий умисел. ПВСУ в п.28 постанови від 27 березня 1992 р. № 4 звертав увагу на суб’єктивну спрямованість дій, передбачених ст.156, на задоволення винним статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту.

6. Суб’єкт злочину – особа чоловічої чи жіночої статі, яка досягла 16-річного віку.

7. Розпусні дії, вчинені безпосередньо перед зґвалтуванням потерпілої особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, повністю охоплюються ч.3 або ч.4 ст.152 і не потребують додаткової кваліфікації за ст.156 КК.

8. Частина 2 ст.156 встановлює посилену відповідальність за дії, передбачені ч.1 цієї статті, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю або особою, що їх замінює. Ці поняття розглянуто відповідно у п.12 та п.7 коментаря до ст.152, 155.