Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Нова редакція ст. 116 ККУ з Коментарями.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар до ст. 116 КК України

1. Стаття 116 КК передбачає кримінальну відповідальність за вбивство, яке було вчинене в стані фізіологічного афекту.

2. Афектом у психіатрії називають найбільш сильні (найсильніші) і дуже різкі емоції та переживання — жах, лютість, відчай і т. ін. У стані фізіологічного афекту самооцінка і самоконтроль поведінки значно утруднюються, зменшуються, але повністю не виключаються, як під час патологічного афекту. У стані патологічного афекту людина не в змозі ні розуміти своїх дій (а значить, контролювати їх), ні керувати ними. В такому стані людина визнається неосудною (ст. 19 КК України).

3. Вбивство вважається вчиненим у стані фізіологічного афекту за наявності таких умов:

а) якщо сильне душевне хвилювання (афект) виникло у відповідь на протизаконні дії потерпілого і викликало намір убити його. Фізіологічний афект — це дуже сильний емоційний спалах; проте наскільки він сильний, настільки ж і нетривалий. Тривалим він бути не може, такого психічного навантаження людина довго не витримує. Вбивство, здійснене в стані фізіологічного афекту, визнається вчиненим при пом’якшуючих обставинах лише тоді, коли умисел вбивства виник і був здійснений у момент фізіологічного афекту, коли винний перебував у цьому стані;

б) якщо фізіологічний афект виник внаслідок насильства потерпілого над винним чи його рідними (близькими) наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень, погроза застосувати насильство, знищити майно і т. ін.; якщо насильство було протизаконним, дійсним і значним, тобто таким, що може викликати фізіологічний афект, проте не створює умов щодо необхідної оборони чи крайньої необхідності; або мала місце тяжка образа потерпілим винного — грубе і цинічне приниження гідності особи чи інші протизаконні або грубо аморальні дії потерпілого, якщо ці дії потягли чи могли потягти за собою тяжкі наслідки для винного чи його близьких (знищення майна, припинення гідності, іншу шкоду).

4. Судова практика визнає, що викликати фізіологічний афект можуть подружня зрада, багаторазові протизаконні дії.

5. Таким чином, убивство в стані фізіологічного афекту є реакцією на протиправні чи аморальні дії потерпілого, тому воно визнається вчиненим при пом’якшуючих обставинах. Наприклад, ^судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду розглянула справу Н., яка вбила свого чоловіка. Потерпілий систематично пиячив, бив свою дружину, приводив додому чужих жінок. У день вбивства він прийшов додому п’яний, почав вимагати, щоб жінка задовольнила його статеву пристрасть неприродним способом, а коли вона відмовилась, ударив її ногою в живіт. Н. схопила ніж і ударила ним чоловіка в груди, від чого той помер. Верховний Суд ухвалив, що дії Н. треба кваліфікувати за ст. 116 КК, оскільки вони були вчинені в стані сильного душевного хвилювання, викликаного тяжкою образою і протизаконним насильством з боку потерпілого.

6. Вбивство не підпадає під ознаки ст. 116 КК, якщо стан фізіологічного афекту був викликаний законними діями потерпілого, наприклад, взяттям під варту (ст, 155 КПК), конфіскацією майна (ст. 59 КК України), затриманням злочинця (ст. 38 КК України) тощо (Практика судів України в кримінальних справах.— С. 108—110).

7. Стаття 116 КК передбачає відповідальність лише за умисне вбивство в стані фізіологічного афекту. Всі інші випадки заподіяння кримінальне караної шкоди в стані фізіологічного афекту – тілесні ушкодження, необережне вбивство — кваліфікується за ст. 119 КК. Тому навмисне

– вбивство в стані фізіологічного афекту однієї особи і спричинення при цьому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншій особі утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 116 КК і ст. 123 КК.

8. Вбивство в стані фізіологічного афекту при обтяжуючих обставинах, перелічених у ч. 2 ст. 115 КК, наприклад, вагітної жінки, з особливою жорстокістю чи двох осіб, кваліфікується за ст. 116 КК, тому що обставини, які пом’якшують відповідальність, мають перевагу перед обставинами, які обтяжують відповідальність. На цих самих підставах вбивство в стані фізіологічного афекту і в стані необхідної оборони, але з перевищенням меж необхідності, кваліфікується лише за ст. 118 КК без застосування ст. 116 КК, оскільки ст. 118 КК містить обставину, більш пом’якшуючу відповідальність винного.

Інший коментар до статті 116 Кримінального кодексу України

1. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, є одним з різновидів умисного вбивства при пом’якшуючих обставинах і характеризується набагато меншим ступенем суспільної небезпечності порівняно з умисним вбивством, передбаченим ст.115. Врахувавши це, законодавець встановлює за такий злочин і за інші злочини такого типу (ст.117, 118) набагато м’якші санкції. А це в свою чергу вимагає граничної чіткості у встановленні фактичних обставин справи, щоб вина кожного вбивці знайшла своє точне відображення в кваліфікації.

2. Умисне вбивство належить кваліфікувати за ст.116 за наявності таких умов:

– умисне вбивство повинно бути вчинено винним у стані сильного душевного хвилювання;

– такий стан повинен виникнути раптово;

– цей стан повинен бути викликаний протизаконним насильством, тяжкою образою чи систематичним знущанням з боку потерпілого;

– смерть повинна бути спричинена саме тій особі, яка вчинила протизаконне насильство, тяжку образу чи систематичне знущання.

3. Стан сильного душевного хвилювання (фізіологічний афект) – це такий психічний стан, за якого інтенсивна емоція протягом короткого часу стає домінуючою, значно знижуючи здатність людини усвідомлювати свої дії і керувати ними, майже повністю втрачається функція самоконтролю і самооцінки (інтроспекції), звужується до мінімуму вольова сфера, організм людини значною мірою переходить на інстинктивні механізми керування. У цьому афективному стані людина знаходиться на межі осудності. Оскільки для встановлення факту фізіологічного афекту треба враховувати два критерії – психологічний і юридичний, необхідно призначення судово-психологічної, а можливо й комплексної психолого-психіатричної експертизи. Це тим більше доцільно, що вирішуються питання не тільки про наявність фізіологічного афекту, але й про його відсутність чи симуляцію.

І слідчий, і суд, і експерти при вирішенні питання про перебування винного в стані фізіологічного афекту повинні враховувати і його індивідуально-психологічні особливості.

4. Раптовість виникнення стану сильного душевного хвилювання означає, що такий стан з’являється одномоментно, вибухово як безпосередня реакція на подразник (подію, слово, жест), яка виникає несподівано, певною мірою приголомшливо для людини. Як правило, людина відчуває вплив цього подразника безпосередньо, але в окремих випадках вона може дізнатися про подію, яка викликала в неї стан сильного душевного хвилювання, і від інших осіб. Наприклад, дружина розповіла своєму чоловіку про брутальну і цинічну поведінку щодо неї з боку п’яного сусіда, продемонструвавши при цьому розірваний одяг та подряпини на обличчі, що призвело до відповідної реакції чоловіка. На практиці часто не зовсім точно трактують поняття раптовості виникнення фізіологічного афекту, розуміючи під раптовістю негайне настання афекту після закінчення насильства, образи чи в процесі знущання. В основному так і відбувається, але психологи встановили й інший механізм виникнення фізіологічного афекту у вигляді поступового накопичення негативних сигналів в одній сфері інтересів, що на певному етапі після чергового аналогічного подразника, який може виглядати для стороннього спостерігача навіть як незначний, викликає емоційний спалах.

5. Протизаконне насильство може бути як фізичним, так і психічним. Фізичним насильством може бути визнано заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв, позбавлення волі чи вчинення інших насильницьких дій. Психічним насильством може бути висловлена погроза застосувати фізичне насильство, заподіяти моральну чи майнову шкоду. Якщо насильство не було протизаконним, наприклад застосовувалось для затримання злочинця, то викликане ним вбивство в стані сильного душевного хвилювання не дає підстав для кваліфікації дій за ст.116, а охоплюється ст.115.

6. Визнання образи тяжкою є цілковитою компетенцією слідства і суду, які повинні встановити, що спричинене умисне приниження честі та гідності, виражене в непристойній формі, за змістом з їхнього погляду і з погляду самої особи є особливо образливим (п.23 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я людини”).

Оцінюючи ступінь образи, необхідно ретельно проаналізувати обстановку, у якій відбувалося нанесення образи, характерологічні особливості винного, причину нанесення образи, місцеві звичаї і традиції. Якщо буде встановлено, що за наявності факту образи стан фізіологічного афекту виник внаслідок дії чисто суб’єктивних непересічних якостей винного (хворобливе самолюбство, розбещений егоцентризм тощо), то питання про кваліфікуюче значення факту тяжкої образи стає проблематичним.

7. Систематичне знущання – це тривалий фізичний чи психологічний психотравмуючий вплив аморального змісту і протиправної спрямованості з боку потерпілого, який може викликати стан афекту. Наприклад, постійне цинічне нагадування про інтимні стосунки з донькою винного, відносно тривале глузливе спричинення болю тощо.

Систематичність знущання передбачає наявність не менше ніж трьох дій, які принижують честь і гідність особи, завдаючи їй моральних страждань. Такого роду дії можуть бути як однотипними (систематичне ображання), так і різноманітними (образа, глузування, безпідставне обвинувачення тощо). Важливо встановити причиновий зв’язок стану фізіологічного афекту не лише з останнім випадком, а й з попередніми випадками знущання з боку потерпілого, які можна було б оцінити як систему.

8. Протизаконне насильство, тяжка образа, знущання можуть бути юридично значущими, якщо вони вчинялись не лише щодо винного, а й стосовно інших осіб, як правило, його близьких, і викликали афект.

9. Вбивство в стані сильного душевного хвилювання, скоєне за обтяжуючих обставин, перелічених в ч.2 ст.115, наприклад двох осіб, повинно кваліфікуватися лише за ст.116, оскільки пом’якшуючі обставини мають перевагу перед обтяжуючими.

10. Якщо під час вбивства в стані сильного душевного хвилювання, викликаного тяжкою образою з боку потерпілого, винний заподіяв при цьому іншій особі тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, його дії повинні кваліфікуватись за сукупністю злочинів, передбачених ст.116 та відповідно ст.121 чи ст.122.

11. Вбивство, скоєне в стані сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконним насильством з боку потерпілого, і одночасно при перевищенні меж необхідної оборони кваліфікується за ст.118, бо її санкція передбачає більш м’яке покарання.

12. Суб’єктивна сторона вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, характеризується умислом, а також наявністю специфічного емоційного стану винного, який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

13. Якщо вбивство заподіяно після того, як стан сильного душевного хвилювання минув, дії винного слід кваліфікувати за ч.1 ст.115 (якщо при цьому не встановлено обтяжуючих обставин), тобто як вбивство без пом’якшуючих обставин.

Протиправна поведінка потерпілого в той же час може бути визнана обставиною, що знижує суспільну небезпечність злочину і пом’якшує відповідальність.

14. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.