Нова редакція ст. 1 ККУ з Коментарями.
1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Коментар до ст. 1 КК України
1. Кримінальний кодекс України — це прийнятий Вищим законодавчим органом держави правовий акт, у якому систематизовано визначені суспільна небезпечні діяння, що визнаються злочинами, і встановлюються конкретні міри покарання за їх вчинення.
Кримінальний кодекс має своїм завданням, згідно з Конституцією України, охороняти особу, її життя й здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпеку, охороняти права й свободи громадян, державний суверенітет і суспільний лад України, увесь правопорядок від злочинних посягань.
Головною функцією Кримінального кодексу, головним його суспільним призначенням є функція захисту найбільш важливих суспільних відносин.
2. Засобом захисту суспільного правопорядку є встановлення вичерпного переліку суспільна небезпечних діянь, які визначаються злочинами, та встановлення до осіб, що їх вчинили, відповідних мір кримінального покарання.
До кримінальної відповідальності притягується, згідно із законом, лише особа, що вчинила таке діяння, яке передбачене Кримінальним кодексом. Немає злочину, не передбаченого Кримінальним кодексом,— такий найперший і найважливіший принцип кримінального права, вироблений ще юристами Стародавнього Риму.
3. Головним об’єктом кримінальної правової охорони є особа, як сукупність суспільних ознак, властивостей людини, її життя, здоров’я, честь, гідність, власність та інші законні права й свободи.
Об’єктом кримінальної правової охорони є також політична та економічна система і взагалі суспільний лад України. Першим серед об’єктів кримінально-правової охорони кодекс визнає права і свободи людини і громадянина.
4. Стаття 1 Кримінального кодексу (КК) містить перелік лише найбільш важливих, найцінніших об’єктів кримінально-правової охорони. Повний і вичерпний перелік таких об’єктів містить Особлива частина цього кодексу, в ній же встановлюється відповідальність за конкретні посягання на них.
Інший коментар до статті 1 Кримінального кодексу України
1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
1. Кримінальний кодекс України — це прийнятий Верховною Радою України закон, який містить систему взаємопов’язаних і взаємообумовлених юридичних норм, що розкривають загальні поняття і принципи кримінального права України, умови і підстави притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї і визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання слід застосовувати до осіб, котрі їх вчинили.
Кримінальний кодекс України складається із Загальної та Особливої частин, норми яких нерозривно пов’язані між ‘собою. При цьому, кожна стаття кодексу має самостійне значення і одночасно є складовою частиною всієї сукупності норм, що утворюють відповідну частину кодексу і кодекс у цілому. Тому зміст кожної статті кодексу враховує, але не повторює положення інших статей і у той же час не протирічить Інтим статтям. У зв’язку з цим, при вирішенні питання про вчинення того або іншого злочину і призначення покарання за нього слід застосовувати норми обох частин Кримінального кодексу.
Основним призначенням Кримінального кодексу, його функцією є забезпечення правовими засобами охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Таким чином, об’єктами кримінально-правового захисту є:
а) права і свободи людини і громадянина, під якими розуміються закріплені у Конституції і законах України можливості певної поведінки (дії чи бездіяльності) індивідів. Кожне конкретне право чи свобода суб’єкта з необхідністю включає комплекс повноважень, а саме:
— право поводити себе певним чином (право на власну поведінку);
— право вимагати певної поведінки від інших суб’єктів (право на чужу поведінку);
— право звертатися до певних органів держави за захистом у випадках порушень чи утруднення реалізації вказаних повноважень (право на домагання).
Кримінально-правовий захист прав і свобод людини і громадянина здійснюється шляхом визнання Кримінальним кодексом злочинами кола діянь, що роблять неможливим або утруднюють реалізацію повноважень, які входять до змісту прав і свобод людини і громадянина, та визначення покарання за вчинення таких діянь;
б) власність — матеріальні і нематеріальні об’єкти, по відношенню до яких суб’єкт на законних підставах має права (повноваження) володіння, користування і розпорядження:
— право володіння — передбачена законом можливість фактичного перебування об’єктів власності у певних суб’єктів (власників);
— право користування — передбачене законом повноваження власника експлуатувати об’єкти права власності з метою одержання певних матеріальних, культурних та інших вигід;
— право розпорядження — надана власнику можливість за власним розсудом вирішувати долю належних йому об’єктів власності.
Кримінально-правовий захист власності полягає у визнанні Кримінальним кодексом злочинами кола діянь, що роблять неможливим або утруднюють реалізацію вказаних повноважень власника та визначенні покарання за вчинення таких діянь;
в) громадський порядок — стан суспільних відносин, що відповідає правилам і умовам, встановленим нормами права.
Таким чином, у кримінальному праві поняття громадського порядку пов’язується виключно з дотриманням приписів норм права і практично є тотожним поняттю правопорядку. Слід зазначити, що у загальній теорії права громадський порядок трактується ширше — як стан суспільних відносин, який відповідає вимогам не лише норм права, а й інших соціальних норм: моралі, звичаїв, норм громадських організацій тощо.
Кримінально-правовий захист громадського порядку полягає у визнанні Кримінальним кодексом злочинами кола діянь, що приводять стан суспільних відносини у невідповідність з правилами і умовами, які щодо них встановлюють норми права;
г) громадська безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Основними об’єктами громадської безпеки є:
— людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність, права і свободи;
— матеріальні і духовні цінності суспільства;
— конституційний устрій, суверенітет і територіальна цілісність держави.
Кримінально-правовий захист громадської безпеки полягає у визнанні Кримінальним кодексом злочинами кола діянь, що ставлять або можуть поставити під загрозу стан захищеності вказаних об’єктів, та визначенні покарання за вчинення таких діянь;
ґ) довкілля — природне середовище, в якому існує людство і щодо якого встановлено певний правовий режим.
Отже, об’єктом кримінально-правового захисту є не природне середовище взагалі, а лише ті його складові частини, щодо яких нормами права встановлені певні стандарти і нормативи, а злочинами визнаються лише прямо передбачені Кримінальним кодексом діяння, що порушують ці стандарти і нормативи.
Кримінально-правовий захист довкілля полягає у визнанні Кримінальним кодексом злочинами кола діянь, які приводять до порушення встановлених нормами права стандартів і нормативів природного середовища, та у визначенні покарання за вчинення таких діянь;
д) конституційний устрій України — система соціальних, економічних і політико-правових відносин, які встановлені Конституцією України. Кримінально-правовий захист конституційного устрою України здійснюється шляхом визнання Кримінальним кодексом злочинами діянь, які посягають на соціальні, економічні і політико-правові відносини, що встановлені Конституцією та у визначенні покарання за вчинення таких діянь;
е) забезпечення миру і безпеки людства — діяльність, спрямована на:
— збереження миру;
— попередження виникнення регіональних і глобальних воєнних конфліктів;
— запобігання виникненню ситуацій (наприклад, внаслідок нераціонального природокористування, проведення ризикованих наукових експериментів тощо), які можуть поставити під загрозу саме існування людства.
Кримінально-правова охорона цієї діяльності здійснюється шляхом визнання злочинами діянь, що ставлять під загрозу збереження миру, сприяють виникненню або продовженню регіональних і глобальних воєнних конфліктів, або сприяють виникненню ситуацій, які можуть поставити під загрозу існування людства або його частини, і у визначенні покарання за їх скоєння;
є) запобігання злочинам — система державних і недержавних заходів, що спрямовані на усунення або послаблення причин і умов злочинності та корекцію поведінки осіб, схильних до вчинення злочинів. Чітке визначення Кримінальним кодексом ознак діянь, що визнаються злочинами, і встановлення мір покарання за їх вчинення є одним з ефективних заходів запобігання злочинам.
2. Кримінальний кодекс України забезпечує охорону прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам шляхом, по-перше, визначення ознак тих суспільне небезпечних діянь (дії або бездіяльності), які визнаються злочинами, і, по-друге, шляхом встановлення виду і міри покарання, що повинні застосовуватись до осіб, що вчинили злочин. Таким чином, Кримінальний кодекс, визначаючи певні діяння як злочини і призначаючи покарання за їх вчинення, забороняє здійснення таких діянь під загрозою застосування певного покарання.
З цього випливає, що будь-яке діяння, що прямо не визначається Кримінальним кодексом як злочин, навіть за умови його суспільної небезпеки і виникнення в його результаті шкідливих наслідків, не тягне за собою кримінально-правового покарання.