Нова редакція ст. 349 ККУ з Коментарями.

Захоплення або тримання як заручника представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Коментар до ст. 349 КК України

1. Захоплення у якості заручника представника влади або працівника правоохоронного органу посягає на авторитет державної влади, на життя і здоров’я її представників та їх близьких родичів.

2. Склад злочину утворюють: а) захоплення чи тримання як заручника представника влади (законодавчої — депутата відповідної Ради, виконавчої — міністра, іншого представника міністерства чи відомства, представника державної адміністрації міста, району, області та інших; судової — судцю, народного засідателя, присяжного, судового виконавця тощо чи представника правоохоронного органу — міністерства внутрішніх справ, прокуратури або служби безпеки).

3. Стаття 349 КК містить формальний склад злочину — він вважається закінченим з моменту захоплення заручника незалежно від тривалості тримання особи в якості заручника і настання злочинних наслідків. Заподіяння потерпілому при захопленні і триманні легких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень охоплюється ст. 349 КК і додаткової кваліфікації діяння за статтями про відповідність за посягання на здоров’я особи (ст. 122, 125, 126 КК України) непотрібно. Заподіяння потерпілому при захопленні чи утриманні тяжких тілесних ушкоджень або смерті утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 349 і ст. 115 КК. Захоплення і тримання заручника бандою або злочинною організацією кваліфікується за ст. 349 і ст. 255 або ст. 257 КК.

4. Захоплення і утримання заручника вчинюється умисно з метою примусити орган державної влади чи державну установу або організацію чи посадову особу вчинити або утриматися від вчинення будь-яких дій як умови звільнення заручника,

5. Потерпілими від злочину, передбаченого ст. 349 КК, може бути лише:

а) представник правоохоронного органу або;

б) представник влади;

в) близькі родичі (мати, батько, син, донька, брат, сестра) представника органу державної влади чи правоохоронного органу.

Захоплення і тримання у якості заручника іншої особи, кваліфікується за ст. 147 КК.

6. Відповідальність за захоплення або утримання як заручника представника органу влади чи правоохоронного органу підлягають особи, які досягли віку чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК України).

Інший коментар до статті 349 Кримінального кодексу України

1. Як і злочин, передбачений ст.147, даний злочин є посяганням на фізичну свободу (волю) людини, її особисту недоторканність. Проте останній є спеціальним злочином стосовно загальнокримінального захоплення заручників.

2. Об’єктом даного злочину є регламентована нормативно-правовими актами діяльність державних органів, їх авторитет. Додатковим обов’язковим об’єктом є свобода та недоторканність людини.

Про працівника правоохоронного органу, охорону громадського порядку, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону див. коментар до ст.342.

Близькі родичі працівника правоохоронного органу – особи, які зазначені у ч.2 ст.2 Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” і підлягають захисту.

3. Об’єктивна сторона злочину – активні дії, які полягають у захопленні або триманні саме представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів як заручників (детальніше про це див. коментар до ст.147).

На відміну від злочинів, передбачених ст.146 і 147, способи захоплення або тримання як заручників представника влади, працівника правоохоронного органу або їх близьких родичів, ступінь тяжкості застосованого при цьому насильства, тривалість тримання заручника, вчинення цього злочину у співучасті (крім складної її форми) на кваліфікацію вчиненого не впливають, такі дії охоплюються ст.349. Винятком з цього правила є вчинення під час захоплення чи тримання заручника злочину, який не охоплюється диспозицією ст.349 (посягання на статеву недоторканість, знищення чи пошкодження майна, вбивство). Вбивство як заручника представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів, самогубство потерпілого внаслідок тримання як заручника додатково кваліфікуються за ст.115, а в залежності від конкретних обставин вчиненого вбивства – за ст.348.

4. Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі прямого умислу. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони юридичного складу даного злочину є наявність спеціальної мети – захоплення або тримання заручників задля спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.

Для кваліфікації дій за ст.349 не має значення, до якого державного органу чи до якої службової особи звернув свої вимоги винний і чи були виконані його вимоги. Однак, якщо вимоги спрямовані, наприклад, до родичів заручника не у зв’язку з їх службовим становищем, такі дії слід кваліфікувати за ст.147 (захоплення заручників) або ст.146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини).

5. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 14 років.