Нова редакція ст. XX ККУ з Коментарями.
1. Громадяни України, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.
2. Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на території України, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду.
3. Україна може перейняти кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не ухвалено вирок, щодо громадян України та іноземців, які вчинили злочини за межами України і перебувають на території України, але які не можуть бути видані іноземній державі або у видачі яких відмовлено, якщо діяння, у зв’язку з яким запитується передача кримінального провадження, згідно з цим Кодексом визнається злочином.
4. Виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається кримінальним правопорушенням або було б кримінальним правопорушенням у разі його вчинення на території України.
Коментар до ст. 10 КК України
1. Згідно з частиною 2 ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Стаття 10 КК підтверджує це Конституційне положення і для випадків видачі особи, яка вчинила злочин.
2. Іноземці, які були засуджені за вчинення злочину на території України, можуть бути видані іноземній державі лише у випадках, передбачених міжнародними угодами.
Інший коментар до статті 10 Кримінального кодексу України
1. Ч. 1 ст. 10 забороняє видавати громадян України та осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні, іноземним державам для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду за вчинені ними злочини поза межами України.
Щодо громадян України ця заборона ґрунтується на положеннях ч. 2 ст. 25 Конституції України, у відповідності з якою громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.
У осіб без громадянства відсутнє громадянство будь-якої держави, у тому числі і громадянство України. У той же час, у відповідності з ч. 1 ст. 26 Конституції України особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Таким чином, у цієї категорії осіб лише з Україною існують взаємні юридичні права і обов’язки, що і дало підстави розповсюдити на них, як і на громадян України, невидачу іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.
При вирішенні питання про невидачу іноземній державі громадян України та осіб без громадянства, що постійно проживають на території України, для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду за злочин, вчинений поза межами України, необхідно точно встановити, що дана особа на момент вчинення такого злочину була громадянином України чи особою без громадянства, що на законних підставах постійно проживає в Україні.
2. Громадяни інших держав, засуджені судами України за вчинення на її території злочинів, передбачених чинним Кодексом, можуть бути передані для відбування призначеного покарання тій державі, громадянами якої вони є, якщо це передбачено діючими міжнародними договорами України. До таких міжнародно- правових документів відносяться Берлінська Конвенція про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі, громадянами якої вони є, від 28 травня 1979 р., Конвенція про передачу засуджених осіб, прийнята державами — членами Ради Європи 21 березня 1983 р., а також відповідні двосторонні договори України з рядом іноземних держав.
3. Громадяни інших держав та особи без громадянства, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на ‘її території, але постійно не проживають в Україні, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання при наявності одночасно двох умов:
– якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами України;
– якщо вказані суб’єкти своїми діями не вчинили передбачені чинним Кодексом особливо тяжкі злочини проти інтересів України або прав і свобод її громадян.
Слід мати на увазі, що видача злочинців (екстрадиція) здійснюється у сфері міжнародних відносин і регламентується відповідними угодами між державами. Крім того, у відповідності з ч. 2 ст. 26 Конституції України іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок, що виключає можливість їх видачі іноземним державам, (див. також коментар до ст. 8).